Стомахiн українською: На захист кримських татар

Заява

Як і передбачали прозорливі люди ще в 90-ті, захоплення Криму Росією стало насамперед трагедією кримських татар.

Становище кримських татар сьогодні важче, ніж, наприклад, чеченців у ті ж таки 90-ті роки. У чеченців була хоча б кілька років своя влада на своїй землі, свій президент; у них була зброя та час підготуватися до відбиття агресії Москви. Нічого цього не було в 2014-му й немає зараз у кримських татар.

Є тільки Меджліс, ослаблений розколами зсередини та, зрозуміло, негайно заборонений у Росії як «екстремістська організація». Є політв’язні, число яких зростає й зростає. Є мерзенний і ганебний «суд» над Ахтемом Чійґозом і ганебний, варварський вирок, що готується йому. Є заборона на в’їзд до Криму Мустафі Джемілєву та Рефатові Чубарову.

Годі й сумніватися, що все це — лише прелюдія до нового геноциду кримських татар. Тим більше що російський же кримінальний кодекс тлумачить поняття «геноцид» не обов’язково як цілковите знищення народу чи іншої групи — досить знищити частину його й створити нестерпні умови для решти.

Доля кримськотатарського народу — центральна проблема з усього комплексу проблем, що їх породила анексія Криму Росією.

Єдина надія кримських татар сьогодні — на Україну. На те, що частина народу лишилася там — і може хоча би сповіщати про злочини Росії проти їхніх братів у самому Криму.

Але сподівання на Україну — так само хитке й непевне. Бо на Україну, яка добровільно підкоряється так званим Мінським угодам і де-факто змирилася з анексією Криму, сподіватися нічого. «Realpolitik», котру проводить у цих питаннях адміністрація Порошенка, — це яма, розстрільний рів, братська могила для кримськотатарського народу. Єдиною справжньою надією може бути лише нове піднесення української революції — і рішучі силові дії з повернення анексованого Криму. Татарам, що мешкають в Україні, варто було би подвоїти, потроїти зусилля, аби вплинути на київську владу саме в цьому напрямі — та йти зі зброєю, разом із українською армією, відвойовувати в москальських загарбників свою землю.

На Захід сподівання, на жаль, немає практично жодного. Тих же чеченців Захід зрадив іще в 90-ті. Зараз він стелиться перед Путіним та удовольняється лише нікчемними, беззубими «санкціями» замість перекрити Москві кисень по-справжньому в відповідь на захоплення нею Криму. То що ж має зробити Путін, щоб американська адміністрація звернула нарешті увагу на новішу трагедію кримських татар, яка розгортається на очах усього світу? Мабуть, почати труїти їх газами з літаків, як робить у Сирії Асад?..

Правда — на боці кримських татар. Рано чи пізно московська імперія завалиться під тягарем своїх злочинів. Вигодоодержувачі від геноциду татар 1944 р. й фактичні замовники теперішньої анексії Криму — заселені туди ще в 40-х роках Сталіним москалі та їхні нащадки, усі, хто на фальшивому «референдумі» 2014 р. голосував за Росію й побіг отримувати її громадянство після аншлюсу, — мають бути після повернення Криму Україні, зрозуміло, позбавлені можливості знов набути громадянство українське, а краще — взагалі депортовані з Криму до Росії (якщо на той момент вона ще існуватиме як єдина держава). Кримським татарам, правду кажучи, варто було би тоді (та, якщо змога, й тепер) просто топити оцих окупантів у Чорному морі.

Будь-яка диверсійна діяльність кримських татар як проти окупантів на території Криму, так і проти Росії як держави-агресора на всій її території — була би з березня 2014 р. цілком виправданою, природною та легітимною. Дуже шкода, що досі її немає.

Зі своєї одиночки, з цієї крижаної путінської катівні в Пермському краї я висловлюю палку солідарність із кримськотатарським народом і зичу йому якнайшвидшої та цілковитої перемоги в справі визволення Криму від російської окупації й анексії! Я простягаю крізь ґрати руку дружби й підтримки Меджлісові кримськотатарського народу. Я всією душею з вами, браття!

За вашу й нашу свободу!

Російські окупанти — геть із Криму!

Слава Україні!

Борис Стомахін, політв’язень

1.7.2017 р.